Прокуратура Оболонського району з’ясовує деталі отруєння 70 киян, яких однією лівою поклала на лікарняні ліжка тендітна курка-гриль. Як повідомив прокурор району Олег Андрющенко, кількість потерпілих ще уточнюють. Проти завідувача виробництва супермаркета «Велика кишеня», що на Героїв Дніпра, порушено кримінальну справу — за службову недбалість. Саме там купували злощасну курятину всі постраждалі. Після масового отруєння інтерес до «смаженої» теми помітно підвищився. Правоохоронці разом із СЕС ініціювали низку перевірок і навіть закрили близько 10 точок продажу тушок-гриль. Але, як з’ясували кореспонденти «Голосу України», сумнівні кури й досі… крутяться на вертелі. Гостям міста підрум’янену птицю пропонують мало не біля потяга — одразу на столичному вокзалі. До того ж жодних документів, що засвідчують її якість, вік і походження, гостинні кухарі вам не покажуть. Політ курки-гриль короткий: термін придатності готової тушки, що зберігається на теплому прилавку, — не більше трьох годин. Після цього її продавати не можна. Та покупцеві вирахувати, скільки годин виповнилося обраній пташці і коли вона «вийде на пенсію», практично неможливо. Залишається вірити продавцям на слово, хоча слів вони якраз не добирають. У цьому ми переконалися, коли разом з координаторами Спілки захисту прав споживачів Солом’янського району міста Києва вирушили в імпровізований рейд столичними «курниками». Біля приміського залізничного вокзалу разом із пивом, соками і водою з лотка торгують курками-гриль — по 55 гривень за штуку. Просто неба стоять дві вимкнені печі з трьома засмаглими тушками. В кожній несучці — по півтора кілограми, каже продавець. Виходить, просять по 27,50 за кіло. Недорого. Покупці поспішають на електричку — одні до Фастова, інші — до Бородянки, тож апетитні тушки без зайвих питань «перелітають» до сумок зголоднілих подорожніх.

— Покажіть, будь ласка, якісне посвідчення та інші документи на вашу птицю, — просить лоточника в спортивному костюмі громадський контролер Спілки захисту прав споживачів Солом’янського району Богдан Хитрий. Продавці помічають у руках мого колеги фотокамеру, вишиковуються стінкою, як на футболі, і затуляють смажених «фотомоделей». Кажуть, що цих курей готують поряд — у багатопрофільному закладі під назвою «Їдальня-кафе-бар». Мовляв, усі документи — в тамтешнього кухаря. — А ви хто такі? — звідкілясь виростає невдоволений нашою цікавістю чолов’яга у спортивній куртці. Відрекомендувався «охоронцем». — Ми — громадська спілка захисту прав споживачів, і з нами — журналісти. Пред’явлені посвідчення охоронця не задовольняють: «А ви допомогли комусь захистити свої права? Покажіть мені, де про це написано!» На допомогу лоточникам виходить кухар з їдальні-бару. Жіночка в білому халаті обіцяє нам за кілька хвилин винести документи на курей-гриль і… зникає. Після 15-хвилинного очікування вирушаємо її шукати до їдальні. «Зайдіть знадвору — перші скляні двері ліворуч», — показує напрямок руху співробітниця закладу. Йдемо за адресою. Перед нашим носом у скляних дверях демонстративно клацає замок… За 30 метрів від їдальні розташована Київська лінійна СЕС Південно-Західної залізниці. Гадаю, з її вікон площу видно мов на долоні. Більше того, вартові гігієни і санітарії щодня дорогою на роботу проходять повз нашу ятку-гриль і якщо не з огляду на службові обов’язки, то принаймні з елементарної цікавості могли б запитати у тутешніх виробників документи. Вирушаємо до СЕС — поскаржитися на непунктуальних співробітників системи громадського харчування. З’ясовуємо: головлікар — у відрядженні. — А ви знаєте, що поряд з вами торгують курками-гриль без документів? — запитуємо в його заступниці Валерії Павлової. — Усі торговельні точки, які тут є, мають необхідні дозволи, — одразу чуємо у відповідь. Після дзвінка начальнику його заступниця радить звернутися по коментарі з офіційним письмовим запитом. Зі змішаними почуттями повертаємося до лотка. Отакої: продавці ятку зачохлили і накивали п’ятами ще до нашого повернення! — От ви напишете про них, підніметься поголос, — швидше за все, ятку з площі тимчасово приберуть. Але будьте певні, вона «вирине» в іншому місці, — каже громадський контролер Спілки захисту прав споживачів Юрій Терещук. Трохи далі помічаємо ще один привід для спілкування із СЕС: біля Макдоналдса на Привокзальній площі усміхнений марокканець жваво нарізає покупцеві шаурму. Знайомимося ближче. «Мене звати Шукрі, я просто кухар», — відрекомендувався смаглявий чоловік. Жодних документів на свою продукцію чи дозволів на торгівлю на наше прохання показувати не квапиться. Каже, що всі папери разом із його паспортом «забрав директор шаурма».

Продовження тут